Процедура усиновлення дітей в Україні встигла обрости безліччю легенд і міфів.Ставлення до неї з боку громадян, м'яко кажучи, неоднозначне: одні кажуть, що усиновити дитину в Україні дуже просто, тому саме українські діти часто стають жертвами іноземних аферистів;інші, навпаки, вказують на занадто велику кількість бюрократичних процедур і правових колізій, пов'язаних з цим питанням.Розібратися в ситуації вирішив Prostopravo.com.ua.

Як скласти заяву про усиновлення дитини

Усиновителі й усиновлені
Усиновленням, відповідно до частини першої статті 207 Сімейного кодексу України є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.Таким чином, усиновлена дитина набуває не тільки ті ж права (наприклад, право на спадщину), а й ті ж обов'язки щодо усиновлювача, які має дитина по відношенню до своїх батьків (наприклад, обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про батьків).

У той же час, з моменту усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між усиновленим та іншими її родичами за походженням.

З цього правила є два винятки:

Винятком є випадок, коли при усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновитель - чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
Також, якщо після смерті одного з батьків дитини або розірвання шлюбу з особою визнаною судом недієздатною, другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина або чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною правового зв'язку.
За загальним правилом, усиновлена може бути дитина. Однак, у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, які мають істотне значення.

Хто може усиновити дитину:
Дієздатна особа не молодше двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
Усиновитель повинен бути старше дитини, яку він бажає усиновити, не менш, ніж на п'ятнадцять років.Різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більшою ніж сорок п'ять років.
У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
Усиновлювачами можуть бути подружжя.Виняток: якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Не можуть бути усиновлювачами:
особи, обмежені у дієздатності;
особи, визнані недієздатними;
позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
особи, що були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
знаходяться на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
зловживають спиртними напоями або наркотичними речовинами;
не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;
іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних речовин, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
є особами без громадянства;
перебувають у шлюбі з особою, яка не може бути усиновлювачем
особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
Загальні правила усиновлення
Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відповідними відділами і управліннями місцевих рад, місцевих державних адміністрацій, а також Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передачі їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства в Україні заборонена.

Тому варто з великою обережністю ставитися до пропозицій про допомогу в питаннях усиновлення з боку усіляких агентств та інших організацій. Єдине, чим Вам можуть допомогти, - це кваліфікована правова консультація з питань усиновлення, а також представництво Ваших інтересів як усиновителя в суді при розгляді судом заяви про усиновлення. При цьому слід пам'ятати, що особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення особисто. Подання такої заяви через представника не допускається.

Що необхідно для усиновлення дитини:
Письмова згода батьків дитини, засвідчена нотаріально.Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.Згода батьків на усиновлення дитини не потрібна, якщо вони невідомі, визнані безвісно відсутніми, недієздатними або позбавлені батьківських прав.Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, чи не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.
Згода дитини, якщо вона досягла того віку і рівня розвитку, при якому може її висловити.Згода дитини дається в формі, що відповідає її віку та стану здоров'я.Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку чи піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків.Якщо опікун або піклувальник не дав згоду на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування.Усиновлення може бути проведено без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.
На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу.Усиновлення може бути проведено без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.
Суд, ухвалюючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, які мають істотне значення, зокрема:

стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання ставлення до виховання дитини;
мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;
взаємна відповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується дитиною;
особистість дитини і стан її здоров'я;
ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.При наявності обставин, які мають істотне значення суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце проживання один одного.

Документи для усиновлення
Заява про усиновлення дитини подається до суду за місцем її проживання.

Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини.Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи:

копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним з подружжя;
медичний висновок про стан здоров'я заявника;
довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
інші документи, визначені законом.
До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, які постійно проживають за межами України, або іноземцями, також додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.Такі документи повинні бути перекладені на українську мову, а переклад має бути завірений нотаріально.

Заява про усиновлення повнолітньої особи також має містити відомості, про відсутність матері, батька або позбавлення піклування.До заяви має бути додана згода особи на усиновлення.

Як усиновити новонароджену дитину з пологового будинку
Дитина, кинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.Також дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.

На усиновлення дитини необхідна згода медичного закладу, де перебуває дитина.Однак суд може постановити рішення про усиновлення і при відсутності такої згоди, якщо встановить, що усиновлення відповідає її інтересам.

В іншому, порядок усиновлення новонародженої дитини з пологового будинку або іншого медичного закладу таке ж саме, як і в інших випадках.

Особливості усиновлення іноземцями
Україна дійсно є однією з небагатьох держав Європи, де дозволено усиновлення громадян іноземцями.Процедура усиновлення дітей іноземцями має деякі особливості.

Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, і досягла п'яти років.

Усиновлення може бути здійснено до закінчення зазначеного терміну, а також до досягнення дитиною п'яти років, якщо:

усиновлювач є родичем дитини;
дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку хвороб, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
здійснюється усиновлення усіх рідних братів і сестер в одну сім'ю, якщо один з них досяг п'яти років і перебуває на обліку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, не менш як один рік;
іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.
Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім'ю.

Переважне право на усиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є родичами дитини або громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.

На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини.

Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини направляє запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, які бажають усиновити дитину - громадянина України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу.

Усиновлення іноземцями здійснюється за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним.

Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років.

Недійсність та скасування усиновлення
Згодом усиновлення може бути визнане недійсним або скасовано судом.

Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду:

якщо воно було проведено без згоди дитини та її батьків, якщо така згода була необхідною;
якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають в результаті усиновлення (фіктивне усиновлення);
якщо воно було проведено на підставі підроблених документів;
в разі відсутності згоди на усиновлення когось із подружжя, опікунів або піклувальників, а також охороноздоровчого або навчального закладу;
якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.
Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
дитина страждає недоумством, на психічну або іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на момент усиновлення;
між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.Проте, усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї, а також за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Таємниця усиновлення
Особа має право на таємницю перебування на обліку бажаючих усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.Усиновлена дитина має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення.

Особа, яка була усиновлена, має право після чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

Усиновитель має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.Усиновитель має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.

Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.

Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення, а також інші особи, яким стало відомо факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, в тому числі і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною справою чи кримінальним провадженням.

Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом.

Анкети дітей на усиновлення
Облік дітей, які можуть бути усиновлені, здійснюється службами у справах дітей районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики .

Патронатна родина – це тимчасовий догляд дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Вона потрапляє не у притулок, де таких знедолених багато, а в родину, переживає менший стрес, її легше реабілітувати. Це тимчасово – на три місяці. Поки дитина там у теплі й безпеці, соціальні працівники будуть працювати з її рідною родиною. Наприклад, якщо треба привести помешкання до ладу, якщо потрібно – допомагають з працевлаштуванням, працюють із залежними, якщо є бажання батьків змінитися. Коли сім’я вийшла з проблемної ситуації, тоді дитина повертається у родину. Якщо не вдається дійти позитивного результату, то далі йдеться про влаштування у прийомні родини, усиновлення.

Хто може стати кандидатом у патронатні батьки?...

Патронатним виховатилем може бути громадянин України, який має вищу освіту, позитивний досвід виховання дітей, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду виховання та соціально-психологічної реабілітації дитини в своєму помешканні. Патронатний вихователь не може поєднувати надання послуг патронату над дитиною з іншими видами діяльності, які перешкоджатимуть якісному виконанню умов договору про патронат над дитиною. Вік патронатних батьків для мам – від 35 до 60 років, для татів – від 35 до 65 років.

Патронатні батьки мають пройти співбесіду та відповідне навчання з фахівцями. Важливо, що в рамках цього експерименту патронатна родина буде отримувати зарплату. Умова, що один з патронатних батьків має бути безробітним, бо основним місцем роботи стає опіка над дитиною, відповідно йому чи їй нараховуватиметься стаж. Розмір грошового забезпечення у період перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя становить п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць, а в період між влаштуваннями дітей – півтора прожиткових мінімуми для працездатних осіб. Плюс на кожну дитину, влаштовану в сім’ю патронатного вихователя буде надаватись соціальна допомога – два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Патронатні сім’ї – це дуже добре. Утримання дитини у закладі обходиться дорожче, ніж у такій сім’ї. Це позитивно для громади, особливо зараз, коли йдеться про децентралізацію.

Наразі головне завдання соцпрацівників – знайти кандидатів у патронатні батьки. Всім небайдужим, хто зацікавився, просимо звертатись у Жашківський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (м. Жашків, вул. Соборна, 49, ) аби отримати детальну інформацію.

Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.

З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину ”торгівля людьми”. Однак поняття ”торгівля людьми” є більш широким: об'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку.

Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.

У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як: Здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховання чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Патронатний вихователь – це спеціально підготовлений працівник, який на договірній основі з уповноваженим закладом здійснює догляд, виховання дітей, тимчасово влаштованих у його сім’ю, та несе відповідальність за їх життя та стан здоров’я під час перебування. Сім’я патронатного вихователя – це подружжя, в якому один із членів на професійній основі виконує обов’язки патронатного вихователя.

Хто може стати патронатним вихователем?

Відповідно до проекту положення про патронат, це повнолітня особа, яка є громадянином України, має досвід виховання дітей, спільно з добровільним помічником пройшов/ла курси професійної підготовки за спеціальною програмою підготовки патронатних вихователів та зі згоди всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають у помешканні, уклала договір про надання послуг патронату з відповідним органом опіки та піклування.

Окрім названих вимог, кандидат у патронатні вихователі повинен мати відповідне житло (власне, орендоване чи на правах користування), у якому є кімната для прийому дітей.

Кандидат в патронатні вихователі має пройти спеціальне навчання та за результатами отримати рекомендацію.

Основні завдання патронатних вихователів:

забезпечення догляду, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її перебування в патронатній сім’ї;
соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, психологічній і соціальній реабілітації дитини;
створення умов для підтримки контактів дитини з її біологічними батьками, родичами, окрім випадків, коли це може завдати шкоди життю й здоров’ю дитини;
підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в іншу форму сімейного виховання.
Цілі патронатних вихователів

створення безпечного середовища для дитини;
попередження потрапляння дитини до інтернатних закладів;
задоволення базових потреб дитини в сімейних умовах;
забезпечення прав дитини;
виховання та розвиток дитини.
Які діти можуть бути влаштовані під патронат?

новонароджені діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я, або яких відмовилися забрати батьки чи інщі родичі;
підкинуті, знайдені діти;
безпритульні діти;
діти з сімей, у яких існує загроза їх життю та здоров’ю;
діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження;
діти, батьки (або особи, що їх заміняють) яких померли, безвісно відсутні;
діти, переміщені із тимчасово окупованої території або району проведення бойових дій в зоні АТО;
інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім’ї або їхні батьки чи особи, що їх заміняють, не можуть піклуватися про них.
Скільки дітей може бути одночасно влаштовано в сім’ю патронатного вихователя?

Одночасно під патронат (в одну патронатну сім’ю) влаштовуються виключно діти (не залежно від їх кількості), які є братами-сестрами або до влаштування під патронат проживали в одній родині. Це принципово, тільки так можна здійснювати індивідуальний догляд, який відповідає потребам дитини. Термін перебування дитини під патронатом має бути максимально використаний для подолання наслідків

Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші від 14 років, влаштовуються за їх власної згоди та згоди патронатних вихователів.

Як буде здійснюватися фінансування послуги патронату над дитиною?

Фінансування послуг патронату складається з оплати послуги (праці патронатного вихователя), а також соціальних виплат на дітей, влаштованих під патронат. Соціальні виплати становлять 2 прожиткових мінімуми на кожну дитину відповідного віку. Розмір оплати за послугу патронату над дітьми прирівняний до 5 прожиткових мінімумів для працездатної особи. Також установлена система надбавок у розмірі 10 відсотків за кожну наступну дитину, а також за складність у разі влаштування до сім’ї патронатного вихователя новонародженої дитини, дитини з ВІЛ-інфекцією, дитини з вадами розвитку чи інвалідністю, неповнолітньої вагітної тощо.

Також патронатні вихователі підлягатимуть загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а платником єдиного внеску на здійснення цього страхування визначено роботодавця.

Відсутність батьківського тепла, маминої колискової на ніч, іграшок та подарунків на свята від рідних – все це життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ці діти живуть в інтернатах, мають одяг та їжу, але їх ніхто не чекає, і нікому пожалітись про забитий синець чи успіх у спортивних змаганнях, їм не пощастило мати сім’ю.
Обов’язки по забезпеченню розвитку й вихованню цих дітей бере на себе держава. В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік такий: усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.
Сімейні форми влаштування забезпечують соціальний захист, захист майнових та житлових прав дитини, догляд, виховання, вирішення медичних проблем, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилася без батьківського піклування.

     1 жовтня в нашій державі відзначається День людей похилого віку та День ветерана. Це хороша нагода ще пильніше поглянути на проблеми літніх людей , а також ще раз засвідчити всенародну повагу ветеранам війни і праці за чиїми плечима - нелегкі життєві дороги, що щедро посріблили сивиною скроні.

Ваша праця, ваше ставлення до людей та духовних цінностей – це приклад для наслідування сучасній молоді.

     Висловлюємо щиру повагу та глибоку вдячність вам, шановні наші батьки, дорогі ветерани, за високу громадянську свідомість, важливий внесок у соціально-економічний розвиток району.

Міцного вам здоров`я, щасливої долі,  радості і добра.

     В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Настали нові часи і по-іншому стали називати таких людей  — волонтери.

 Волонтерський рух — доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером.

Волонтери керуються такими принципами:

• визнають право на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища;

 • поважають гідність і культуру всіх людей;

 • надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано в дусі партнерства і братерства;

 • визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють їх колективному забезпеченню;

 • ставлять перед собою мету перетворити волонтерство в елемент особистого процвітання, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу і творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем;

 • стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну і міжнародну солідарність.

Вплив паління на майбутніх мам

Жінка, яка палить, може заподіяти здоров’ю своєї ще ненародженої дитини величезної шкоди. Доведено, що нікотин з крові матері потрапляючи в кров плоду - звужує судини в зв’язку з чим різко знижується кровопостачання всіх життєво важливих органів і систем плоду. І, що характерно, в крові жінки нікотину менше ніж у крові дитини. При палінні в кров поступає велика кількість чадного газу, який з’єднуючись гемоглобіном, утворює стійку сполуку - оксигемоглобін, перешкоджаючи доступу кисню в органи та тканини. Це призводить до хронічного кисневого голодування плоду і більше ніж на 50% збільшує смертність новонароджених, сприяє виникнення передчасних пологів.

В жінок, які палять в кілька разів збільшується ризик народження дітей з розумовою відсталістю, різними фізичними вадами, недорозвитку внутрішніх органів новонароджених: серця, мозку, печінки, легень, кровоносної системи.

В одному літрі молока матері зберігається до 0,5 мг нікотину, молоко має неприємний запах, смак, дитина часто відмовляється від грудей і погано спить. В тютюновому димі крім нікотину є радіоактивний полоній, який сприяє розвитку злоякісних пухлин.

Якщо б ваш малюк розумів, якій загрозі ви його піддаєте, він би попросив:

 «МАМО, НЕ ПАЛИ!»

1.    Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2.    Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3.    Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4.    Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5.    Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6.    Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7.    Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8.    Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9.    У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10.          Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

-  Подавайте дітям приклад хорошої поведінки;

- Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування;

- Змінюйте оточення, а не дитину;

- Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість;

-  Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте;

- Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей;

- Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням;

- В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими —використовуйте тактику переключення уваги;

- Обирайте виховання без побиття та крику. На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

 Факти, що можуть Вас здивувати...

Діти часто не розуміють, чому їх покарано.

Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір

Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

Діти мають право на позитивне ставлення до себе

Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

1.Стимулюйте інтелект дитини.

 Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

 Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

 Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:

 • приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних;

 • зовнішня привабливість: одяг, манери;

 • можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників.

• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

 Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

 Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.  Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба".

Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

7. У кожної дитини має бути хороший  друг.

 Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.

8. Будьте вимогливими.

 Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.

 Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.

 Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

 Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.

7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.

10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження «непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

 2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

 3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

 4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

 5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»

 Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

 6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

 7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

 8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

 9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

 10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

 11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

 12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

 13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

 14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

 15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

 16. Учіть підлітка:

• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки. 

 17. Виховуйте:

• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі; 
•      чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо. 

 18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним».

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.

 Якою ви повинні відпускати дитину до школи:

• Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане;
•      Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим. 

Що повинно бути у портфелі:

•  Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку;   
•  У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день;   
•  Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи;   
•  Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку;   
•  Олівці, ручки покладіть у пенал;   
•  Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.